Гуцульщинадо 1770 р. входила до складу Туреччини, Молдавії, Польщі, Угорщини; згодом до Австрії й Угорщини;1920—1939 рр. до Румунії, Польщі й Чехословаччини. Незважаючи на штучне адміністративне управління гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільну матеріальну й духовну культуру, говірки. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло розташування у глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер усяГуцульщина, за винятком 8 сіл на румунській Буковині та кількох сіл на Мармарошині, лежить в Україні.
Перші історичні відомості про Гуцульщину з'явилися в польських джерелах XIV-го — початку XV ст.; 1424 р. — перша згадка про Жаб'є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Гуцульщині довго не було панщини, тільки оплата грішми або натуральними продуктами чи товаром, для відкупу від сусідніх володарів.